Коли потрібна допомога логопеда при порушенні писання та читання.
(Рекомендації вчителям та батькам)
Навчити дітей читати і писати – завдання не з легких. І не всім дітям легко і просто даються ці, на думку дорослих, елементарні речі. Дитина може бути багато в чому розумніше і талановитіші однолітків – і робити самі неймовірні, з точки зору батьків або вчителя, помилки при читанні і писанні. Оскільки письмо і читання тісним образом взаємозалежні, порушення письма, як правило, супроводжуються порушеннями читання. Щоб контролювати своє письмо, дитина повинна читати написане, і, навпаки, при читанні вона користується написаним нею або іншим текстом. Процес письма, який у дорослої людини автоматизований, викликає у дитини безліч проблем. Письмо – це складна форма мовної діяльності, багаторівневий процес. Письмо тісно пов’язане з усним мовленням, ступенем його розвитку. Воно ґрунтується на вмінні розрізняти звуки мови, виокремлювати їх у потоці мовлення і з’єднувати, правильно вимовляти.
Щоб написати слово, дитині необхідно:
- визначити його звукову структуру, послідовність і місце кожного звуку;
- відтворити за допомогою рухів руки букву.
Щоб написати речення, необхідно його збудувати в умі, проговорити, зберегти потрібний порядок написання, розбити речення на складові його слова, позначити межі кожного слова.
У цей час установлено, що порушення письма й читання в дітей найчастіше виникають у результаті загального недорозвинення всіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного й лексико-граматичного. Це пояснюється тим, що діти недостатньо розрізняють на слух фонеми, близькі по артикуляційних або акустичних ознаках. Крім того, володіючи вкрай обмеженим словниковим запасом, дитина не розуміє значень деяких навіть най простіших слів і тому спотворює їх, пропускає, заміняє. Недостатня сформованість граматичного порядку мовлення приведе до пропусків, замін або перекручувань речень, до помилок у керуванні і узгодженні й ін. Вчителі початкових класів з досвіду своєї роботи знають, що в класі може бути до 30% учнів, що мають різні порушення письма.
Наявність стійких помилок такого типу говорить про те, що у дитини частково порушений процес писання – дисграфія. Дисграфія (від грец. dis – префікс, який означає розлад, і grapho – пишу) це часткові специфічні розлади процесу письма. Проявляються в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. В основі дисграфії у дітей лежить недорозвиненість усної мови (крім оптичної форми), зокрема неповноцінність фонематичного слуху, і недоліки вимовлення, які перешкоджають оволодінню фонетичним (звуковим) складом слова. Найскладніший ступінь цього порушення –аграфія – являє собою повну нездатність до оволодіння навичками письма.
На жаль, багато батьків, а іноді і вчителі відносять ці помилки до неуважності. У кращому випадку вчитель рекомендує батькам писати з дитиною більше диктантів. І тоді настає важкий період і для батьків, і для дітей. У дитини виникає негативне ставлення до письма, до предмета, до школи. Щоб уникнути цього, проаналізуйте помилки дитини. Якщо такі «безглузді» помилки не випадкові, а повторюються регулярно, то дитині необхідно звернутися за консультацією до логопеда.